More than 250,000 living in limbo in the U.S.
By JOHN KEREZY, eyeoncleveland.com founder
CLEVELAND, DECEMBER 22, 2025 — Victoria and Roman Komotski and their son Ivan became homeless in the Spring of 2022 when Russian invaders destroyed their home and about 90 percent of the houses and buildings in and around the city of Bakhmut in eastern Urkaine’s Donetsk Oblast.
After leaving for nearly 18 months in refugee housing, first in western Ukraine and later in Poland, the Komotski family received Temporary Protected Status from the United States as war refugees. They entered the U.S. in September 2023 and settled in Cleveland.
The Komotskis both obtained work permits. Victoria labored as a waitress at a restaurant in North Royalton, and Roman as a cabinet maker for a small business in Bedford Heights. They saved their paychecks, obtained drivers’ licenses, purchased a car, and eventually bought a home on State Road in Parma (Parma, Bedford Heights, and North Royalton are all Cleveland suburbs.) Roman and Victoria welcomed a second child, a son named Daniel, into their family in February 2025.
At that same time, the Komotskis filed with the Dept. of Homeland Security to extend their Temporary Protected Status. Roman also re-filed for his work permit. More than three months elapsed, and despite repeated phone calls and inquiries, no one would respond with information as to when — or if ever — their paperwork would be renewed.
“I felt trapped,” Roman Komotski said. “We had begun to rebuild our lives and our future here in Cleveland, and it was all being taken away from us.”
Reluctantly, the Komotski family sold their home in Parma in August 2025. Roman next had to quit his job, and the couple and their two young children (one an American citizen) left Cleveland for Poland on September 6, three days before their permits expired. They lived there for a while, and later relocated to a temporary living arrangement in Ukraine. They are there today.
They cannot go home. That home no longer exists in the Russian-occupied part of Ukraine.
The Komotski’s situation is being repeated countless times in the lives of 250,000 plus Ukrainian war refugees, admitted into the United States in 2022 and 2023 either under the Humanitarian Parolee (HP) or Temporary Protected Status (TPS) programs. Family members find work permits, pay for better housing arrangements, and begin rebuilding their violence-shattered lives in the US, only to see it all evaporate when the government refuses to renew their refugee paperwork.
It’s happening in Cleveland, in Southern California, in Washington state, and anywhere where Ukrainian war refugees have settled after losing their homes and all of their life savings due to Russia’s brutal invasion of Ukraine, begun in February 2022.
Hope was once restored as these people settled in the U.S. Now, many of these same war refugees are losing hope. They are also losing faith in the United States as well, as are the tens of thousands of American host families who’ve sponsored the war immigrants.
BATTLERS FOR UKRAINIAN REFUGEES
One of the key figures consistently raising this issue at the national level is Southern California’s Anastasiya Polo, founder and executive director of the nonprofit organization HEARTBEAT with AP, which has been working with Ukrainian refugees across the United States since 2022. She began helping Ukrainians as a volunteer at the U.S.–Mexico border, where she directly assisted thousands of Ukrainian refugees fleeing the war.
It was there that Polo became a civic initiator of the Uniting for Ukraine (U4U) program, focusing on practical support for families seeking lawful entry to the United States, and assistance with their adaptation afterward. Over the past four years, she has continuously advocated for the rights of Ukrainians in the U.S. while supporting their integration into American society.
This long-term work later evolved into the national advocacy initiative title LET THEM WORK, which is bringing together nonprofit organizations, churches, businesses, and U.S. citizens in support of Ukrainian war refugees. As part of this initiative, an advocacy case was developed and a collective letter was submitted to the President of the United States addressing the many negative consequences of delays in renewing HP, TPS, and work authorizations.
“Beginning in August of this year, Ukrainians from different states started reaching out to me in large numbers asking for help. People were losing their jobs through no fault of their own, but because of delays in the renewal of their documents,” Polo says. “Today, our community includes more than 10,000 Ukrainians from across the country who are waiting for the renewal of HP, TPS, or work permits.”
But the real number is far greater: approximately 275,000 Ukrainians are currently in the United States under the Uniting for Ukraine program, and nearly all of them are or may soon be facing this problem.
“Once I began analyzing the situation and speaking directly with people, it became clear that these were not isolated cases, but a systemic crisis,” Polo adds. “Together with the HEARTBEAT with AP team, we documented the consequences, notified more than 25 elected officials — senators and members of Congress — and engaged representatives of businesses, nonprofit organizations, and churches in more than 18 states, asking them to help.”
Another person battling on behalf of these war refugees is Vlad Skots. Like Polo, Skots is a US citizen who came here from Ukraine decades ago. Skots has penned an urgent letter earlier this month appealing to President Donald Trump, asking him to intervene on behalf of Ukrainian war refugees. (See letter here)
You can sign the petition to protect legal U4U workers through this link: https://c.org/fJbkk2Cvg7
“Every person (entering the US) was fully vetted. Every person had a private sponsor. They pay taxes. They passed background checks and security checks. They work hard. They fill jobs American businesses have been begging to fill,” wrote Skots, who’s also CEO of USKO Inc. a leading expert logistics solutions company.
“American families, churches and community groups trusted this (U4U) program. They opened their homes. They invested their money. They sponsored these people because the United States told them it was legal, safe and necessary,” Skots said in his appeal letter. “Now these same families are watching the people they helped being pushed into the street with no options. This breaks trust, not only with the workers, but also with the Americans who stepped up for their country.”
Polo is hopeful that eventually the Trump Administration will heed these pleas.
“Our voices are being heard, but unfortunately it’s happening very slowly,” she adds.
UNCONSCIONABLE ABANDONMENT
Roman Skalsky and his wife Diana are Americans who also came from Ukraine decades ago. In fact, Skalsky was drafted into and served in the Soviet Union Army near the end of its existence. Today he’s a deacon at Slavic Full Gospel Church in Broadview Heights, also a suburb of Cleveland.
He and other members of Slavic Full Gospel Church have sponsored about a thousand Ukrainian war refugees for entry into the U.S. under the U4U program. They have helped them find housing, provided food, helped with jobs and also with English as a Second Language (ESL) classes.
He’s discouraged by the inability of the Dept of Homeland Security and U.S. Customs and Immigration Services to simply decide to automatically renews or extend work authorization for Ukrainian war refugees.
“It seems that America is turning its back on war refugees, and that’s tragic,” Skalsky says. “Families are being punished. Small businesses which have hired these refugee workers are being punished. We are causing additional stress and trauma to poor people who’ve already suffered from the stress and trauma of losing homes, and sometimes family members, in the horrors of Russian aggression against Ukraine.” (See this story) https://eyeoncleveland.com/2022/05/08/ukraine-widow-spending-first-mothers-day-without-husband-more-than-5000-miles-from-home/
Skalsky’s church is stepping in with food supplies for some families. It has partnerships with local non-profits, such as Rise In Love, which has helped provide free-of-charge housing for Ukraine war refugees.
But the real solution would be to extend or renew work authorizations.
“Every day now our church and its people are receiving calls from people worried about not having work authorizations renewed,” Skalsky adds. “It’s Christmas time, and the last thing these war refugees should be worried about is where they will live and sleep come early 2026, but that’s just what is happening right now.
“The Godly thing to do, the right thing to do, would be for the U.S. government to simply extend these work authorizations and TPS and HP permits,” Skalsky adds.
FROM WAR REFUGEES TO PRISONERS
Polo also knows cases of Ukrainian war refugees whose HP or TPS paperwork was not renewed, and – when the family chose to remain in the US and wait for renewals – the result has been jail.
“Ukrainians who are legally present in the United States are being detained by ICE officers because their documents were not renewed due to government delays,” Polo explains. “This administrative delay or denial is having tragic consequences.”
It’s important to denote that there’s a tremendous difference here: Ukrainian war refugees received legal authority to enter the United States under HP or TPS programs. Their lives were in danger, and in some cases Russian soldiers murdered family members.
But today, Ukrainian war refugees are being treated brusquely, in the same manner as aliens who crossed the border and entered the U.S. with no paperwork or authorization.
“Hundreds of Ukrainians are now in detention. Women are left at home with small children and no means of support, trying to stay in contact with their husbands whom they cannot free,” Polo explains. “I personally know these families, have been in their homes, and have heard their stories firsthand. And at the same time, these same Ukrainians are working, paying taxes, opening businesses, building their lives in America, and contributing every day to the growth and development of this country.
“Ukrainians are not a burden to America — they are a blessing. They are hardworking people who, over the past four years, have adapted, integrated, and become part of American society,” Polo adds. “We sincerely hope that the administration and the President himself will take notice of this situation and help those who fled war and are now honestly rebuilding their future in the United States while contributing to the country that gave them refuge.”
CONNECT WITH ANASTASIYA POLO HERE:
HEARTBEAT with AP
Web site https://heartbeatwithap.org
Telegram, where Anastasiya unites with Ukrainians
https://t.me/+nmKYObkTobYzZDkx
IS RICHARD’S FAMILY NEXT?
Richard Smith* has seen eight different immigration attorneys about his plight. He and his family (wife, two children) arrived in the U.S. in February 2023. His daughter is in a local high school, and his son in a local middle school.
The Smiths lived in a sponsor’s house for several months, while Richard attended school to learn to be a commercial truck driver. He paid $5,000 for classes and permits, and in late 2023 began making long distance trucking trips for a Cleveland area employer.
“I worked as a driver for more than a year, hauling loads of up to 40 tons in trailers to California and back” Richard explains. “I was on the road for 20 to 25 days a month. My wife and I rented a home, and our children continued their education here.”
Richard’s work authorization expired this spring. He’s been seeking renewal of his TPS papers for a half-year, with no replies. He and his wife have consulted with eight different immigration attorneys, and has been told that there’s nothing they can do to help the Smith’s cause.
“We are feeling so oppressed. It’s hard for others to understand what it’s like to have to escape from a war zone,” Richard says. “Fleeing from Ukraine was so traumatic in the first place. Now, in early 2026, our permits expire and we don’t know what we’re going to do.”
Richard says that America is a beautiful country. He knows because he’s seen a fair amount of it during his job driving truck cross country.
“But America doesn’t seem like a democracy anymore to me, nor to a lot of fellow Ukrainians feeling trapped and running out of time here,” he says. “The United States been a Mother of Exiles for so many millions of people for more than a hundred years. Now it feels like we’re the ones being oppressed and exiled. People have told us they’d do anything possible to help us. Yet attorneys and others whose assistance we’ve sought tell us there’s no way out of this situation.”
* Smith’s real name was changed for the story. He fears possible retribution against him and his family if he reveals details. But eyeoncleveland.com will vouch for his story, as John Kerezy and talked with him, in part through a translator, on December 19.
WAYS YOU CAN HELP
You can write President Donald J. Trump, 1600 Pennsylvania Ave., NW, Washington, DC 20500. Ask him to extend or automatically renew work authorization for any Ukrainians who received humanitarian parole throu the Uniting For Ukraine program.
You can contact your Congress representative and two U.S. Senators and ask them to advocate for the extension and/or renewal of work authorizations for Ukrainian war refugees.
You can sign the change.org petition, linked above, as well.
Україна війна біженці шукають різдвяне диво
Понад 250 000 живуть у підвішеному стані в США.
By ДЖОН КЕРЕЗІ, засновник eyeonclevelan om
КЛІВЛЕНД, 22 ГРУДНЯ 2025 – Вікторія та Роман Комотські та їхній син Іван стали бездомними навесні 2022 року, коли російські загарбники зруйнували їхній будинок і близько 90 відсотків будинків і будівель у місті Бахмут та його околицях у східній Донецькій області Уркайне.
Після майже 18-місячного перебування в житлі для біженців, спочатку в Західній Україні, а потім у Польщі, родина Комотських отримала тимчасовий захищений статус від Сполучених Штатів як біженці від війни. Вони в’їхали до США у вересні 2023 року й оселилися в Клівленді.
Комотські отримали дозвіл на роботу. Вікторія працювала офіціанткою в ресторані в Норт-Рояльтоні, а Роман – столяром для малого бізнесу в Бедфорд-Хайтс. Вони зберегли зарплату, отримали водійські права, придбали автомобіль і зрештою купили будинок на Стейт-роуд у Пармі (Парма, Бедфорд-Хайтс і Північний Роялтон – це передмістя Клівленд У лютому 2025 року Роман і Вікторія народили другу дитину, сина на ім’я Деніел, у своїй родині.
У той же час Комотські подали заяву до Департаменту внутрішньої безпеки про продовження свого тимчасового охоронного статусу. Роман також повторно подав заяву на отримання дозволу на роботу. Минуло більше трьох місяців, і, незважаючи на неодноразові телефонні дзвінки та запити, ніхто не відповів би інформацією про те, коли – або якщо взагалі – їхні документи будуть поновлені.
“Я почувався в пастці, – сказав Роман Комоцький. “Ми почали відновлювати наше життя та наше майбутнє тут, у Клівленді, і все це у нас забирал ”
Сім’я Комоцкі неохоче продала свій будинок у Пармі в серпні 2025 року. Потім Роману довелося залишити роботу, і пара та двоє їхніх маленьких дітей (один американський громадянин) виїхали з Клівленда до Польщі 6 вересня, за три дні до закінчення терміну дії дозволів. Деякий час вони там жили, а згодом переїхали на тимчасове проживання в Україну. Вони сьогодні там є.
Вони не можуть повернутися додому. Того дому більше немає в окупованій Росією частині України.
Ситуація Комотського повторюється незліченну кількість разів у житті понад 200 000 українських біженців війни, прийнятих до Сполучених Штатів у 2022 та 2023 роках за програмами “Гуманітарне умовно-дострокове звільнення” (HP) або “Тимчасовий захищений статус” (TPS). Члени сім’ї знаходять дозволи на роботу, платять за покращення житлових умов і починають відновлювати своє зруйноване насильством життя в США, але бачать, як усе це зникає, коли уряд відмовляється поновити документи щодо біженців.
Це відбувається в Клівленді, Південній Каліфорнії, штаті Вашингтон і будь-де, де оселилися українські біженці від війни після втрати своїх домівок і всіх заощаджень через жорстоке вторгнення Росії в Україну, яке почалося в лютому 2022 року.
Колись надія була відновлена, коли ці люди оселилися в США. Зараз багато з тих самих біженців війни втрачають надію. Вони також втрачають віру в Україна війна біженці шукають різдвяне диво
Понад 250 000 живуть у підвішеному стані в США.
By ДЖОН КЕРЕЗІ, засновник eyeonclevelan om
КЛІВЛЕНД, 22 ГРУДНЯ 2025 – Вікторія та Роман Комотські та їхній син Іван стали бездомними навесні 2022 року, коли російські загарбники зруйнували їхній будинок і близько 90 відсотків будинків і будівель у місті Бахмут та його околицях у східній Донецькій області Уркайне.
Після майже 18-місячного перебування в житлі для біженців, спочатку в Західній Україні, а потім у Польщі, родина Комотських отримала тимчасовий захищений статус від Сполучених Штатів як біженці від війни. Вони в’їхали до США у вересні 2023 року й оселилися в Клівленді.
Комотські отримали дозвіл на роботу. Вікторія працювала офіціанткою в ресторані в Норт-Рояльтоні, а Роман – столяром для малого бізнесу в Бедфорд-Хайтс. Вони зберегли зарплату, отримали водійські права, придбали автомобіль і зрештою купили будинок на Стейт-роуд у Пармі (Парма, Бедфорд-Хайтс і Північний Роялтон – це передмістя Клівленд У лютому 2025 року Роман і Вікторія народили другу дитину, сина на ім’я Деніел, у своїй родині.
У той же час Комотські подали заяву до Департаменту внутрішньої безпеки про продовження свого тимчасового охоронного статусу. Роман також повторно подав заяву на отримання дозволу на роботу. Минуло більше трьох місяців, і, незважаючи на неодноразові телефонні дзвінки та запити, ніхто не відповів би інформацією про те, коли – або якщо взагалі – їхні документи будуть поновлені.
“Я почувався в пастці, – сказав Роман Комоцький. “Ми почали відновлювати наше життя та наше майбутнє тут, у Клівленді, і все це у нас забирал ”
Сім’я Комоцкі неохоче продала свій будинок у Пармі в серпні 2025 року. Потім Роману довелося залишити роботу, і пара та двоє їхніх маленьких дітей (один американський громадянин) виїхали з Клівленда до Польщі 6 вересня, за три дні до закінчення терміну дії дозволів. Деякий час вони там жили, а згодом переїхали на тимчасове проживання в Україну. Вони сьогодні там є.
Вони не можуть повернутися додому. Того дому більше немає в окупованій Росією частині України.
Ситуація Комотського повторюється незліченну кількість разів у житті понад 200 000 українських біженців війни, прийнятих до Сполучених Штатів у 2022 та 2023 роках за програмами “Гуманітарне умовно-дострокове звільнення” (HP) або “Тимчасовий захищений статус” (TPS). Члени сім’ї знаходять дозволи на роботу, платять за покращення житлових умов і починають відновлювати своє зруйноване насильством життя в США, але бачать, як усе це зникає, коли уряд відмовляється поновити документи щодо біженців.
Це відбувається в Клівленді, Південній Каліфорнії, штаті Вашингтон і будь-де, де оселилися українські біженці від війни після втрати своїх домівок і всіх заощаджень через жорстоке вторгнення Росії в Україну, яке почалося в лютому 2022 року.
Колись надія була відновлена, коли ці люди оселилися в США. Зараз багато з тих самих біженців війни втрачають надію. Вони також втрачають віру в США.
БОЙОВИКИ ЗА УКРАЇНСЬКИХ БІЖЕНЦІВ
Однією з ключових фігур, яка послідовно піднімає це питання на національному рівні, є Анастасія Поло з Південної Каліфорнії, засновник і виконавчий директор некомерційної організації HEARTBEAT з AP, яка працює з українськими біженцями по всій території США з 2022 року. Вона почала допомагати українцям як волонтер на кордоні US–Mexico, де безпосередньо допомагала тисячам українських біженців, які тікали від війни.
Саме там Поло став громадянським ініціатором програми “Єднання для України” (U4U), зосередившись на практичній підтримці сімей, які прагнуть законного вїзду до США, та допомозі з їх адаптацією після цього. Протягом останніх чотирьох років вона постійно виступала за права українців у США, одночасно підтримуючи їх інтеграцію в американське суспільство.
Ця довгострокова робота згодом перетворилася на національну адвокаційну ініціативу LET THEM WORK, яка об’єднує некомерційні організації, церкви, підприємства та громадян США на підтримку українських біженців війни. У рамках цієї ініціативи було розроблено адвокаційну справу та подано колективний лист до президента Сполучених Штатів щодо багатьох негативних наслідків затримок у продовженні дозволів на роботу HP, TPS та.
“Починаючи з серпня цього року, українці з різних держав почали звертатися до мене у великій кількості з проханням про допомогу. Люди втрачали роботу не з власної вини, а через затримки з оновленням своїх документів, каже Polo. “Сьогодні наша спільнота налічує понад 10, 000 українців з усієї країни, які очікують на поновлення HP, TPS, або дозволів на робот ”
Але реальна цифра набагато більша: приблизно 275 тисяч українців зараз перебувають у США за програмою “Єднаємо заради України”, і майже всі вони стикаються або можуть незабаром зіткнутися з цією проблемою.
“Як тільки я почав аналізувати ситуацію і говорити безпосередньо з людьми, стало зрозуміло, що це не поодинокі випадки, а системна криза, – додає ” Polo. “Разом із командою HEARTBEAT з AP ми задокументували наслідки, повідомили понад 25 обраних посадових осіб — сенаторів і членів Конгресу — і залучили представників бізнесу, некомерційних організацій і церков у більш ніж 18 штатах, попросивши їх допомогт ”
Ще одна людина, яка бореться від імені цих біженців війни, – Влад Скоц. Як і Поло, Скоц – громадянин США, який приїхав сюди з України десятиліття тому. Раніше цього місяця Скотс написав термінового листа із закликом до президента Дональда Трампа з проханням втрутитися від імені українських біженців війни. (Ди лист тут…..)
“Кожна особа (в’їжджає до США) була повністю перевірена. У кожної людини був приватний спонсор. Вони платять податки. Вони пройшли перевірку репутації та перевірку безпеки. Вони наполегливо працюють. Вони заповнюють робочі місця, які американські підприємства благали заповнити, – написав Скотс, який також є генеральним директором USKO In провідної експертної компанії з логістичних рішень.
“Американська родина сім’ї, церкви та громадські групи довіряли цій програмі (U4U). Вони відкрили свої домівки. Вони вклали свої гроші. Вони спонсорували цих людей, тому що Сполучені Штати сказали їм, що це законно, безпечно та необхідно, – сказав Скотс у своєму апеляційному листі. “Тепер ці самі сім’ї спостерігають, як людей, яким вони допомагали, виштовхують на вулицю без будь-яких варіантів. Це порушує довіру не лише з робітниками, а й з американцями, які виступили за свою країн ”
Поло сподівається, що зрештою адміністрація Трампа прислухається до цих прохань.
“Наші голоси чути, але, на жаль, це відбувається дуже повільно, ” додає вона.
БЕЗСОВІСНА ВІДМОВА
Роман Скальський і його дружина Діана – американці, які також приїхали з України десятиліття тому. Насправді Скальський був призваний і служив в армії Радянського Союзу ближче до кінця її існування. Сьогодні він диякон у Слов’янській церкві повного Євангелія в Бродв’ю-Гайтс, також передмісті Клівленда.
Він та інші члени Слов’янської Церкви Повного Євангелія спонсорували близько тисячі українських біженців війни для в’їзду до США за програмою U4U. Вони допомогли їм знайти житло, дали їжу, допомогли з роботою, а також з уроками англійської як другої мови (ESL).
Його збентежила неспроможність Департаменту внутрішньої безпеки та США. Митно-імміграційна служба просто вирішує автоматично продовжити або продовжити дозвіл на роботу для українських біженців війни.
“Здається, Америка відвертається від біженців війни, і це трагічно, каже Скальський. “Сім’ї караються. Малі підприємства, які найняли цих працівників-біженців, караються. Ми завдаємо додаткового стресу та травми бідним людям, які вже постраждали від стресу та травми втрати домівок, а іноді й членів родини, у жахах російської агресії проти Україн ”
Церква Скальського втручається з продовольчими запасами для деяких сімей. Він має партнерські відносини з місцевими некомерційними організаціями, такими як Rise In Love, яка допомогла надати безкоштовне житло для українських біженців війни.
Але справжнім рішенням було б продовжити або продовжити дозволи на роботу.
“Щодня наша церква та її люди отримують дзвінки від людей, які хвилюються, що не буде продовжено дозвіл на роботу, додає Скальський. “Настав час Різдва, і останнє, що ці біженці від війни повинні хвилюватися про те, де вони житимуть і спатимуть на початку 2026 року, але це саме те, що відбувається зараз.
“Побожне, що потрібно зробити, це було б, щоб уряд США просто продовжив ці дозволи на роботу та дозволи TPS і HP, додає Скальський.
ВІД БІЖЕНЦІВ ВІЙНИ ДО ПОЛОНЕНИХ
Поло також знає випадки українських біженців війни, документи HP або TPS яких не були продовжені, і –, коли сім’я вирішила залишитися в США та чекати поновлення –, результатом стала в’язниця.
“Українців, які законно перебувають у Сполучених Штатах, затримують офіцери ICE, оскільки їхні документи не були продовжені через затримки уряду, пояснює ” Polo. “Ця адміністративна затримка або відмова має трагічні наслідк ”
Важливо зазначити, що тут є величезна різниця: українські біженці від війни отримали законні повноваження на в’їзд до Сполучених Штатів за програмами HP або TPS. Їхнє життя було під загрозою, а в деяких випадках російські солдати вбивали членів родини.
Але сьогодні до українських біженців війни ставляться жорстоко, так само, як до іноземців, які перетнули кордон і в’їхали до США без документів чи дозволу.
“Сотні українців зараз перебувають під вартою. Жінки залишаються вдома з маленькими дітьми і без засобів до існування, намагаючись стати залишайтеся на зв’язку зі своїми чоловіками, яких вони не можуть звільнити, ” Polo пояснює. “Я особисто знаю ці сім’ї, був у їхніх домівках і чув їхні історії з перших вуст. І водночас ці самі українці працюють, сплачують податки, відкривають бізнес, будують своє життя в Америці, щодня роблять свій внесок у зростання і розвиток цієї країни.
“Українці не тягар для Америки — вони благословення. Це працьовиті люди, які за останні чотири роки адаптувалися, інтегрувалися та стали частиною американського суспільства, додає Polo. “Ми щиро сподіваємося, що адміністрація та сам президент звернуть увагу на цю ситуацію та допоможуть тим, хто втік від війни і зараз чесно відновлює своє майбутнє в Сполучених Штатах, одночасно роблячи внесок у країну, яка дала їм притуло ”
СІМ’Я РІЧАРДА НАСТУПНА?
Річард Сміт* бачив вісім різних імміграційних адвокатів про своє становище. Він і його сім’я (дружина, двоє дітей) прибули до США в лютому 2023 року. Його дочка навчається в місцевій середній школі, а син – у місцевій середній школі.
Сміти жили в будинку спонсора кілька місяців, а Річард відвідував школу, щоб навчитися бути водієм комерційної вантажівки. Він заплатив 5000 доларів за заняття та дозволи, а наприкінці 2023 року почав здійснювати поїздки на великі відстані для роботодавця з Клівленда.
“Я працював водієм більше року, перевозячи вантажі до 40 тонн у причепах до Каліфорнії та назад, пояснює Річард. “Я був у дорозі від 20 до 25 днів на місяць. Ми з дружиною орендували житло, і наші діти продовжували навчання ту ”
Термін дії дозволу на роботу Річарда закінчився цієї весни. Він домагався поновлення своїх документів TPS протягом півроку, без відповідей. Він і його дружина проконсультувалися з вісьмома різними імміграційними адвокатами, і їм сказали, що вони нічого не можуть зробити, щоб допомогти справі Сміта.
“Ми почуваємося такими пригнобленими. Іншим важко зрозуміти, як це – втекти із зони бойових дій, – каже Річард. “Втеча з України була в першу чергу такою травматичною. Зараз, на початку 2026 року, термін дії наших дозволів закінчується, і ми не знаємо, що будемо робит ”
Річард каже, що Америка – прекрасна країна. Він знає, тому що бачив чимало цього під час своєї роботи за кермом кросу вантажівок.
“Але для мене Америка більше не здається демократією, ані для багатьох співвітчизників-українців, які відчувають себе в пастці та закінчуються часом, каже він. “Сполучені Штати були Матір’ю вигнанців для багатьох мільйонів людей більше ста років. Тепер таке відчуття, що нас пригнічують і виганяють. Люди сказали нам, що зроблять усе можливе, щоб допомогти нам. Проте адвокати та інші особи, чию допомогу ми шукали, кажуть нам, що виходу з цієї ситуації немає ”
- Справжнє ім’я Сміта було змінено для історії. Він боїться можливої відплати йому та його родині, якщо розкриє подробиці. Але eyeonclevelan om поручиться за його історію, як Джон Керезі і розмовляв з ним, частково через перекладача, 19 грудня.
СПОСОБИ, ЯКИМИ ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ
Ви можете написати Президент Дональд Д Трамп, 1600 Пенсільванія п П Вашингтон, округ Колумбія 20500. Попросіть його продовжити або автоматично продовжити дозвіл на роботу для будь-яких українців, які отримали гуманітарне умовно-дострокове звільнення через програму “Єднаємо заради України”.
Ви можете зв’язатися зі своїм представником у Конгресі та двома США. Сенаторів і просити їх виступати за продовження та/або поновлення дозволів на роботу для українських біженців війни.
Ви можете підписати петицію chang rg, посилання на яку також наведено вище.
Перекладено за допомогою Lingvanex.com
eyeoncleveland 